Не начавшаяся история одного плана

04.10.17

vlasiuklandscape

Світо­ві ліде­ри систе­ма­тич­но гово­рять про ана­лог Пла­ну Мар­шал­ла для Украї­ни. Його не буде, бо сто­ро­ни не гото­ві до тако­го проекту.

Хтось раху­вав, скіль­ки разів Неза­леж­ній Україні про­по­ну­ва­ли­ся пла­ни Маршалла?

Я, напри­клад, нараху­вав уже сім таких іні­ціа­тив у різ­ній інтер­пре­та­ції лише про­тя­гом 2014–2017 років. Остан­ню, вось­му, недав­но озву­чи­ла Литва.

Схо­жі іні­ціа­ти­ви повто­рю­ють­ся щопів­ро­ку. Цікавість до них спа­дає, але ще є. Вона відо­бра­жає надію чи її залиш­ки на те, що хтось прий­де і вре­шті щось зробить.

Однак це хиб­ні уяв­лен­ня, як і про­по­зи­ції пла­ну Мар­шал­ла для Украї­ни — ПМУ. Остан­ні лише відволі­ка­ють сус­піль­ство від розу­мін­ня того, що тре­ба робити.

Насправ­ді реаль­но­го ПМУ не буде, тому що сто­ро­ни не гото­ві до тако­го про­ек­ту. Захід буде його здійс­ню­ва­ти лише тоді, коли він буде потріб­ний саме йому. Напри­клад, для того, щоб Украї­на була пла­то­спро­мож­ною як ринок збу­ту їхньої про­дук­ції чи щоб не від­да­ва­ти іні­ціа­ти­ви впли­ву на Украї­ну іншим гравцям.

Однак най­пер­ше не гото­ва Украї­на через кіль­ка причин.

Передусім, важ­ливі рішен­ня, як і зусил­ля щодо еко­но­міч­них змін, повин­ні наро­ди­ти­ся в Україні і вихо­ди­ти з Украї­ни. Так було у всіх успіш­них краї­нах. У нас же досі не ство­ре­ний загаль­но­на­ціо­наль­ний план такої еко­но­міч­ної трансформації.

Цей план мусить бути і реалі­стич­ним, і амбіт­ним, у ньо­му має бути міс­це і для ПМУ, і для про­гра­ми спів­пра­ці з МВФ, але як допо­між­ним захо­дам. План пови­нен засвід­чи­ти наше розу­мін­ня, чого ми хоче­мо і як зби­рає­мо­ся цьо­го досягти.

Нага­даю, ори­гі­наль­ний План Мар­ша­ла нада­вав фінан­со­ву і ресурс­ну під­т­рим­ку краї­нам, зне­си­ле­ним Дру­гою світо­вою вій­ною. Кор­по­ра­ції цих країн лед­ве жеврі­ли або вза­галі “лежа­ли”. У нас же три­ває про­цес виве­ден­ня капіта­лу з країни.

Наші “рент­ні” кор­по­ра­ції інве­сту­ють за кор­дон кошти, гене­ро­вані націо­наль­ним вироб­ниц­твом, як пра­ви­ло, сиро­вин­ним. Часті­ше інве­сту­ють в об’єкти дозвіл­ля, від­по­чин­ку і роз­ко­ші. І це не 5 млрд дол, про які йдеть­ся в остан­ній вер­сії ПМУ.

Цей про­цес у нас май­же не регу­люєть­ся. Захід про це знає, бо від­сте­жує рух коштів. Отже, як допо­ма­га­ти країні, кор­по­ра­ції якої бачать інші пріоритети?

Наразі рам­ка пра­вил, що регу­лює інве­сти­цій­ний про­цес в Україні, зали­шаєть­ся невизна­че­ною і ризи­ко­ва­ною в широ­ко­му полі норм — від захи­сту при­ват­ної влас­но­сті до умов репа­тріа­ції при­бут­ків. Через це дуже низь­кою є і загаль­на здат­ність еко­но­міки краї­ни до всо­ту­ван­ня інвестицій.

Зокре­ма, типо­вою є слаб­кість вико­нав­чих про­ект­них потуж­но­стей дер­жав­них і при­ват­них кор­по­ра­цій — від вив­чен­ня про­ек­ту до його імплементації.

Я б ска­зав, що питан­ня не в коштах. Їх без­ліч в інве­сторів і достат­ньо бага­то в українсь­ких аген­тів, щоб роз­по­ча­ти серй­оз­ний про­цес. Про­бле­ма поля­гає у здат­но­сті з ними пра­ц­ю­ва­ти, але запов­нен­ням цієї про­га­ли­ни ніх­то не займається.

В остан­ній вер­сії ПМУ, прав­да, є новин­ка щодо ство­рен­ня в Україні спе­ціаль­ної аген­ції, яка кон­тро­лю­ва­ти­ме і управ­ля­ти­ме кошта­ми зов­ніш­ньої допо­мо­ги. Однак одна така аген­ція без вирі­шен­ня озна­че­них про­блем нічо­го не змінить.

В Україні вже діють кіль­ка таких аген­цій, однак залу­чи­ти ваго­мі інве­сти­ції вони не змог­ли, тому що можуть бути ефек­тив­ни­ми лише в рам­ках шир­шо­го процесу.

Є й інші при­чи­ни, які доз­во­ля­ють зро­зу­міти мар­ність вели­ких споді­вань на ПМУ. Зокре­ма, йшло­ся про 5 млрд дол допо­мо­ги. Це до сміш­но­го мало, щоб назва­ти це пла­ном Мар­ша­ла для Украї­ни. Лише на онов­лен­ня інфра­струк­ту­ри краї­на потре­бує кіль­ка річ­них ВВП, тоб­то понад 300 млрд дол.

Я диву­ю­ся цим про­по­зи­ціям ще й тому, що є знач­но ефек­тив­ні­ші захо­ди допо­мо­ги Україні, які мож­на запо­зи­чи­ти з ори­гі­наль­но­го Пла­ну Мар­ша­ла. Напри­клад, подаль­ша реструк­ту­ри­за­ція чи, що кра­ще, спи­сан­ня боргів.

Нага­даю, вже у 2019 році ми повин­ні знай­ти 4,6 млрд дол лише на пога­шен­ня євро­об­лі­га­цій, а піс­ля досяг­нен­ня номі­наль­но­го ВВП Украї­ни 125,4 млрд дол буде­мо спла­чу­ва­ти, згід­но з умо­ва­ми реструк­ту­ри­за­ції, пода­ток на еко­но­мічне зрос­тан­ня, якщо воно пере­ви­щу­ва­ти­ме 3% річних.

Screenshot 7

Однак і цьо­го не буде достат­ньо. Воно не спра­ц­ює, якщо не буде внут­ріш­ньої мобілі­за­ції. Щоб вона з’явилася, на цьо­му потріб­но кон­цен­тру­ва­ти ува­гу і в цьо­му рус­лі дія­ти. Не відволі­ка­ти­ся на при­мар­ні споді­ван­ня поря­тун­ку ззовні.

Реаль­ний план транс­фор­ма­ції еко­но­міки Украї­ни, який колись таки буде, я б назвав ім’ям тієї люди­ни, яка такий план вті­лить. Зви­чай­но, разом з най­к­ра­щи­ми гро­ма­дя­на­ми і не зля­кав­шись тяга­ря ризи­ків та відповідальності.

Дже­ре­ло “Еко­но­міч­на прав­да”: https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2017/10/4/629624/