В широкому сенсі політика локалізації це стимулювання, підтримка чи, якщо хочете, м’який примус до організації виробничих процесів в середині країни. Вона досягається інструментами грошово-кредитної, фіскальної чи технічної політики. Ця політика стимулює налагодження (перехоплення) процесів створення доданої вартості на своїй території, а значить зростання зайнятості і джерел первинних доходів.

Наприклад, якщо ви просто зібрали автомобіль з імпортованих частин ви створили, «відвоювали» для себе до 10% доданої цінності (вартості), яка генерується при його виробництві. Якщо ж додали процеси, наприклад, зварювання та фарбування, тобто підсилили локалізацію, то збільшили цей відсоток до 18 – 23%. У першому випадку при вартості авто нехай 15 000$ країна створила доданої вартості (заробила) 1500$, у другому 2 700 – 3 450$. Ці суми є первинним джерелом доходів робітників (зарплата), держави (податки) та корпорацій (прибуток) з якого і складається багатство країни та її громадян.

В сучасному світі без політики локалізації жодна відстала, аграрна країна не стане розвиненою і багатою. Тому до неї вдаються країни, що розвиваються. Але не лише… Лідером цього процесу є США, наприклад, «Buy American». Приховано, через технічну політику чи різні виключення із загальних правил локалізацію впроваджують всі розвинені держави.

Публічні закупівлі це лише один з інструментів запровадження локалізації. Він покликаний залучити стратегічний ресурс публічних коштів до розвитку внутрішнього виробництва товарів і послуг. Це відповідає суспільній меті розвитку і подолання бідності, оскільки стимулює зростання доданої вартості, як первинного джерела доходів.

В Україні стимулювання локалізації через публічні закупівлі спрямоване насамперед на розвиток машинобудування. Цей сектор є технологічною основою перетворення ренти у додану цінність (вартість). Тому коли мова йде про підтримку машинобудування цим декларується дуже ясний курс на перетворення нашої економіки з рентної і олігархічної у технологічну.

Україна не повинна ігнорувати цей аспект публічних закупівель ще й тому, що вона не має доступу до інших стратегічних джерел ресурсів, як наприклад структурні фонди ЄС чи якісь справді масштабні плани зовнішньої підтримки.

Про це йшлося на круглому столі “Локалізація в машинобудуванні: як Україні перемогти в конкуренції».Нижче  виступ Власюка під час цієї події з коротким оглядом світової практики та аргументацією, чому це необхідно робити в такій державі, як Україна, яка на жаль є країною з низькими доходами і продовжує прямувати до бідності…