29 вересня у Києві, на майданчику Торгово-промислової палати України, представили дослідження «Зелені технології Made in Ukraine: Оцінка потенціалу локалізації виробництва зелених технологій в Україні» — спільну роботу Berlin Economics, ДП «Укрпромзовнішекспертиза» та ГО «Інститут розвитку національної економіки», підготовлену за фінансової підтримки European Climate Foundation. Експерти окреслили пріоритетні напрями локалізації обладнання для зеленої енергетики: розгортання виробництва сонячних модулів, вітрових турбін та літій-іонних систем зберігання енергії.

На відкритті Анна Любима, керівниця міжнародного співробітництва ТПП України, наголосила на ролі Палати як майданчика, що об’єднує бізнес, уряд і експертну спільноту для формування узгодженої стратегії розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Контекст і масштаби можливостей

Відбудова енергетики має ґрунтуватися на технологічному оновленні  та підвищенні стійкості системи шляхом автономності та децентралізації енергопостачання. За словами Володимира Власюка,  директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза»,  Україна внаслідок терористичних нападів росії втратила значну частину електрогенерації, зокрема майже всю теплову генерацію. Дефіцит електричної енергії відчуває промисловість, яка   «має стати ключовим фактором виживання й зростання». 

Згідно енергетичної стратегії до 2030 року Україні необхідно збудувати ≈12 ГВт сонячної та ≈6,2 ГВт вітрової генерації.  Це генеруватиме близько $14 млрд внутрішнього попиту на обладнання.

Володимир Власюк: «Це близько 14 мільярдів доларів у вартості обладнання. Чи можемо істотну частину цього виробити в Україні і таким чином «захопити» додану вартість?».

Ланцюги вартості та вихідні умови

Вадим Ємець, голова ГО «Інститут розвитку національної економіки», представив структурну мапу ланцюгів доданої вартості: виробництво готових фотоелектричних панелей (PV) в Україні наразі майже відсутнє, однак є сировинна база для виробництва полікремнію (кварцити Житомирщини та Сумщини) – основи сонячної панелі. Частина компонентів уже виговляється локально (алюмінієві рами, гартування скла), тоді як плоске скло, інкапсулятори та інші ключові матеріали зараз імпортуються. Команда змоделювала виробничі сценарії розгортання потужностей з виробництва сонячних панелей на 500 МВт та 1 ГВт.

Вадим Ємець: «Виробництво готових панелей сьогодні практично відсутнє, його розгортання пов’язане з необхідністю впровадження потужних механізмів державної підтримки та створення можливостей для здешевлення капіталу необхідного для розгортання такого такого проекту».

Фінансування вирішує

Ключовий вузол, що стримує розвиток виробницва обладнання для ВДЕ  — висока вартість капіталу. Реалізація таких капіталомістких проєктів (вартістю 500 млн. дол. США і вище) неможлива  за поточних умова вартості капіталу 10-15% у валюті. Потрібні пільгові довгострокові кредити, державні гарантії та грантова складова.

Сергій Поважнюк, заступник директора ДП  «Укрпромзовнішекспертиза»: «За подвійноцифровиих ставок у валюті такі капіталомісткі проєкти не запускаються — потрібне пільгове довгострокове фінансування в комбінації з грантами та державними гарантіями».

Окремі вузькі місця у PV: листове скло зараз формує суттєву частку собівартості модуля (50%) — отже, будівництво склозаводу в Україні є стратегічним активом; організація виробництва полікремнію — необхідна база для руху до повного циклу.

Що показує дослідження

Аналітики відзначили, що найшвидше нарощування локалізації можливе у вітроенергетиці: Україна може конкурувати за собівартістю у виробництві веж турбіни та лопаток ротора, а місцева збірка мотогондол стає економічно життєздатною за умови розбудови мережі постачальників.

У сонячній енергетиці змагатися лише ціною з виробниками Південно-Східної Азії нереалістично, тож раціональна траєкторія — відновити складальні операції, розширити випуск супровідного обладнання (інвертори, монтажні конструкції) і паралельно інвестувати в листове (плоске) скло та полікремній як матеріальну базу і потенційний експорт до ЄС у межах ширшої європейської локалізації ланцюгів PV.

Щодо літій-іонних батарей, повної елементної бази в Україні поки немає, однак складальні лінії можна масштабувати під внутрішній попит (мережеві сховища, транспорт, оборона) із паралельним вибудовуванням політики щодо критичних мінералів та електрохімії. Паралельно слід освоюват родовища критичних мінералів – літію, графіту, марганцю.   

Пакет інструментів, запропонований учасниками

Зниження вартості капіталу: гранти на «якорні» інвестиції (до ≈25% CAPEX), пільгове довгострокове кредитування зі ставками на рівні 3-5%, держгарантії та кредитні і податкові канікули.

Локалізація через попит: прив’язати держпідтримку і закупівлі до локального вмісту; на старті стимулювати складальні лінії (інвертори, BESS), далі — вежі турбіни та лопатки ротора і глибші стадії переробки.

Матеріальна база: підтримати інвестиції в листове скло та полікремній (для PV), а також у спеціальні сталі та товстолистовий прокат (для вітрових веж).

Критичні мінерали та електрохімія: розвивати видобуток і переробку літію, графіту, марганцю з максимальною їх переробкою в Україні; інтегрувати це у політику для розвитку виробництва батарей та зберігання енергії.

Наступні кроки

Команда ДП «Укрпромзовнішекспертиза», Berlin Economics, та Інституту розвитку національної економіки узагальнює пакет промислово-інвестиційних рекомендацій для Мінекономіки, Мінфіну та профільних парламентських комітетів. Паралельно триває діалог з міжнародними партнерами щодо інструментів фінансування та спільних інвестицій у виробничі майданчики.